нєт слов — одні вираженія…. Або мої роздуми про одне з рішень виконкому
Вітаю усіх!
В середу, 29 липня, відбулося чергове засідання виконкому Чернівецької міської ради. На ньому розглядались кілька питань “рекламної тематики”:
1. Про затвердження Концепції розвитку сфери зовнішньої реклами в місті Чернівцях
2. Про розгляд звернень фізичних і юридичних осіб щодо розміщення рекламних конструкцій у місті Чернівцях, внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, окремих пунктів рішень виконавчого комітету міської ради.
Питання концепції дуже важливе і емоційне. Але тут не про концепцію.
Одним із підпунктів 2-го питання було переоформлення дозволу на право розміщення реклами з одного підприємця на іншого. Стандартна процедура і ніщо не віщувало бурі.
Яке ж було моє здивування, коли виявилось, що виконком відмовив в цьому.
Відмову мотивували тим, що згідно нової концепції зовнішньої реклами в місті таких конструкцій в центральній частині міста не повинно бути. Але я посмію нагадати нашим владникам, що під час обговорення концепції рекламісти домовились з владою про наявність “перехідного періоду”: наявні дозволи діють до моменту їх закінчення і їх продовження буде здійснюватися вже у відповідності до нової концепції.
Згідно чинного законодавства і “Правил розміщення зовнішньої реклами” в місті при переході права власності відбувається переоформлення дозволів, можна сказати, автоматично. Якщо розібратись, то підстав для відмови у наданні дозволу на розміщення зовнішньої реклами взагалі не так багато, тим більше при переоформленні діючого дозволу на іншу особу.
Рішення про відмову в цьому випадку — незаконне і повинно бути або скасоване або оскаржене. В той же час мені хочеться спитати у членів виконкому: “А ви про нового власника думали? Що йому робити тепер з конструкціями які він придбав? Адже вони його як такі не цікавили! Конструкції без дозволів — це як авто без документів для реєстрації! Воно ніби то і є, але проїхатись на ньому неможливо”.
Я кілька разів переглядав запис виконкому і чим більше дивився, тим більше моє здивування переростало в обурення. Обурення тим, що виявляється ні в Україні, ні в Чернівцях у підходах влади до “керування” нічого не змінилось. Воно як було комсомольсько-кланове, так і залишилось. Було наплювати на закони і норми і зараз наплювати. М, Федорук прикривав “спірні” рішення виконкому колегіальністю і рекомендував незгодним судитися не з ним, а з “колегіальним органом”. А Олексій Павлович запровадив новий юридичний термін: “Глибоке внутрішнє переконання виконкому”.
Сумно…

